Віктор Лагоза

Байки

Хміль і Тичка

В одній садибі Хміль узяв за звичку
Хвалить трухляву Тичку.
Ні-ні, по ній не вився він
І навіть витись не збирався.
    Чого ж старався,
Чом калатав, немов на вітрі дзвін:
— В ній — міць!.. В ній — сила!..
Звивався, аж тіпачка била. —
Такої не було й не буде більш ніде!

— Яка ж вона опора? —
Хитнулось листя в Помідора. —
Ось-ось на землю упаде,
Ось-ось піде на дрова.

— Мовчи!.. — схопився Хміль за вус. —
Я третій рік по Дубу в’юсь,
А Тичка, хоч гнила, але також дубова.
Джерело:
Віктор Лагоза. Ведмежа послуга: Сатира і гумор. — X.: Прапор, 1986.— 47 с.: іл.