Горобець та Граки

        У затишку на стрісі Горобець
Цвірінькав щось про пух та про пір’їну
Й зненацька взяв він... ноту солов’їну.
            Граки у крик:
            — Оце співець!
    Єй-єй, і року не мине,
Як Горобець за пояс Солов’я заткне!..
        — Кінець кладіть ганьбі:
    Співця такого — і тримать на стрісі!
    Йому найкращу гілку треба дати в лісі!
І, справді, Горобця вмостили на вербі.
            Отут вкінець
        Зазнався Горобець —
        Верзе без натяку на спів
        І жде хвалебних слів.
        — І що воно за знак? —
Граки маститі не второпають ніяк. —
Колись-то ноту он яку утять зумів,
А нині — хоч пиши у безголосі:
        Усе цвірінькає і досі.

        Не жаль, що з Горобця
        Не вийшло славного співця,
        Та зло бере на критиків-«знавців»,
Що в солов’їний ряд впихають Горобців.