Валентин Лагода

Тиждень усмішки

Також усмішка

Вчора зайшов я до гастроному
і продавщицю вгледів знайому.
Бачу — знайома нервує трішки,
а на обличчі — однак усмішка.
Глянув на інших — нене! —
так само
всі усміхаються.
Змовились прямо!
Навіть затримався я біля чаю,
заінтригований,
тихо питаю:
— Чом усміхаєтесь
всі ви сьогодні?
Може, усмішки стали вже модні?
— Ні, — пояснили, —
не входять в моду,
та не збиткуйтесь
над нами з ходу —
перепаде ще нам на горішки, —
просто проводим
«Тиждень усмішки».

— Як це так — тиждень? —
дивуюсь дивом. —
Чим керувались? Яким мотивом?
— Бачте, є Тиждень листів на поштах...
— Як — тільки тиждень? Писати поштовх?
— Є Тижні танців, рацпропозицій,
сангігієни...
— Сім днів лиш миться?!
— А в магазині поруч — у «Рибі» —
чемності Тиждень з призом «Спасибі»...

Звісно, приємно, як в магазині,
мовби та добра фея-газдиня,
вам загортаючи оселедця,
ще продавщиця і осміхнеться.
Стане вам гарно,
навіть затишно.
Тільки ж чому це...
протягом тижня?!
Тиждень минає швидко, як нежить.
Що ж —
усміхатись більш не належить?!

Я — за усмішку!
Зовсім не проти —
до, і під час, і після роботи.
Усмішки — чари, — всі ми з цим згодні, —
тільки
не вимушені — природні.

Я повертався з думами грішними:
жаль, не на тиждень
захоплення Тижнями...
Дійде до того — універмаги
скоро впровадять
Тиждень... уваги!
Джерело:
Валентин Лагода. Чи ти ба: сатира та гумор. – К.: Рад. Письменник, 1972. – 134с.