Валентин Лагода

Осічка

— Зайдіть! Сідайте — тут чи там.
Із чим прийшли до мене ви?
Так, так... На жаль, не можу сам —
Нехай Пилип Євменович!
Угору йдіть — рішайте з ним.
Кімната номер сорок сім.

— Заходьте! Що потрібно вам?
Зроблю я все, як братові!
Текс, текс... Однак не можу сам —
Нехай Данило Гнатович!
Спустіться східцями згори
В кімнату номер двадцять три.

— Зайдіть! Я снідаю... Ви теж
Беріть ось чай і сандвіч...
Вам — дозвіл? Міг би я, а все ж
Хай Яків Олександрович!
Паняйте вгору, вгору, брат, —
Кімната номер сімдесят.

— Ввійдіть! Задихались? Ого!
Чом пішки йшли нагору ви?
Вам треба рішення мого?
Гм... Хай Антон Григорович!
Спустіться — вранці він бува —
В кімнату номер двадцять два.

— Чим зобов’язаний? Так, так...
Ці фонди, звісно, планові.
Для мене ясно все, однак —
Нехай Олег Іванович...
Сідайте в ліфт — підкине він
В кімнату номер сто один.

— Не я, не я! (Ще буть біді!)
Нехай Сергій Адамович!
А він не вирішить — тоді
Пробийтеся до зама ви.
Пройдіть направо сім кімнат
В кімнату номер п’ятдесят.

— Заходьте! Знов до мене ви?
Прийняв Євген Євгенович?
І що сказав наш любий зам?
Щоб справу вирішив я сам?!
А він — в кущі? От бюрократ!
Спихнув на мене, бач, і рад!

— Набридло зрештою мені!
Сміліш! Вирішуйте! А ні —
Тоді спустіться справи здать
В кімнату номер двадцять п’ять.

 — Євген Євгенович сказав?!
— І він, і я, новий ваш зав.
— ?!
Джерело:
Валентин Лагода. Чи ти ба: сатира та гумор. – К.: Рад. Письменник, 1972. – 134с.