У лісі якось ненароком На дубі стрілись дві Сороки, І почалось, і полилось: — Ох і новин... Ти чула, люба? Ворону вчора з служби — киш! Щоб я упала з цього дуба, Коли збрехала хоч на гріш. Кабан діток малих покинув, Пішов до другої Свині. А Вовк роздер свою дружину І десь сховався в бур’яні. Зайчиха хвіст підкоротила. А це ж не модно. От дурна! Тепер же брехні розпустила, Що буцім-то живе одна. На днях Козел ведмежу шкуру Доп’яв для модниці-дочки... Отак весь день ті дві натури Всім обмивали кісточки. Не думав я мораль писати, Та промовчати буде гірш: Сороки ті були хвостаті, Ну, а безхвостих є ще більш.
