Василь Кравчук

Правдива промова

Пора на пенсію Ількові —
Він довгі роки працював.
Писав папери в установі,
Сумлінно все те підшивав.

А потім ніс в макулатуру,
А дещо навіть і в архів.
Мав тиху, лагідну натуру,
Ні в чім начальство не підвів.

Протер штанів своїх немало,
Але для служби їх не жаль...
Його старання відмічали,
І навіть раз дали медаль.

І от сьогодні в зал засідань
Прийшла ватага гомінка:
Колеги з квітами, сусіди —
Вітають дружно всі Ілька.

Нарешті й він утяв промову,
Коли піднесли мікрофон:
— Служив я чесно в установі,
Списав паперу сотні тонн.

За всі роки вам звіт складаю,
Колеги і товариші,
Тому й сказати правду маю,
Як люди мовлять, від душі.

Колись я був студентом здібним.
Здобув диплом. Трудився тут.
Але кому воно потрібне?
Що людям дав оцей мій труд?

Не міг цього сказати вчора,
Зате скажу сьогодні ось:
Хвороби наші — це контори,
Їх безліч зайвих розвелось.

Отож-бо суть у цій промові,
Бо тут крути чи не верти:
Потрібно й нашій установі
Також на пенсію іти.
Джерело:
Кравчук В. І. Ціна любові: Гумористичні вірші. — К.: Рад. письменник, 1990. — 127 с.