Гаманець

Повнісінький заморський Гаманець
Лежав на вулиці столиці України
(Як опинивсь, ще не з’ясовано причини).
    «Я певний, не бува сердець,
Яких не змусило б нутро моє радіти:
Немало ж доларів заховано в мені!
А хто з людей не хоче легко жити?
Я вивчив рід людський у рідній стороні!» —
Так міркував цей Гаманець пузатий.
    «Он бачу юнака:
    У ньому впізнаю робітника.
Підніме він мене і стане враз багатий,
Тоді покине, звісно, працювати:
    Нагода ж трапилась яка!..
Утратити її — людині не під силу!»
Тут Гаманець юнача підняла рука:
— Якась невдаха загубила.
В міліцію потрібно занести!..
І перш ніж Гаманець, здивований до краю,
Хотів шепнуть: «Сховай — багатим станеш ти!» —
    Юнак вже заявляв:
    — Ось знахідку вручаю.
Беріть скоріш, бо поспішаю:
    Потрібно на роботу йти...

«Що тут за звичаї і що за дивні люди?!» —
Подумав Гаманець із ноткою огуди.