Баран хотів звалити Дуба —
Могутнє дерево йому було нелюбе.
Він лобом бився, скільки сили мав.
І нахвалявся: — Доконаю!
Тоді лиш відступлю від нього, як зламаю!.. —
І справді відступив… як роги поламав.
— Не можу, — каже. — Рани дуже ниють.
На другий раз свого доб’юсь-таки!..
На другий раз Баран зламає шию,
А Дуб стоятиме віки.
