Михайло Хижко

Байки

Чванлива Бочка

Велику дерев’яну Бочку,
Що довго вже валялася в куточку,
Поставили під ринву на замочку.

Періщив дощ весняний без кінця —
Вище колін вода стояла всюди.
— Прорвалось небо! — бідкалися люди.
А в Бочці не закрило і денця.
— Мене наповнить навіть моря мало! —
Гула вона протяжно і зухвало.

* * *
Їй однієї клепки бракувало.