Віталій Гунько

Провчив

Вже замучили Мартина,
Крик — з усіх сторін:
Лає теща і дружина,
Що невдаха він.

І Мартин знайшов роботу,
Щоб обох провчить.
Ті — на ринок у суботу,
Зять же — борщ варить.

Взяв каструлю чималеньку,
Вкинув нашвидку
Капустину, проса жменьку,
Перцю, часнику.

Півкорзини бараболі
На куски посік,
Хрону, ріпи і квасолі
В кухню приволік.

Як залив усе водою,
Солі він додав,
Ще й качалкою товстою
Добре розмішав.

— Я навчу, як зятя гудить, —
Чуть Мартинів бас. —
Борщ, як в ресторані буде,
Кращий, ніж-у вас.

Але що це? Чи здалося?
Забиває дух.
Закрутило дуже в носі,
Вже він аж опух.

Отака Мартину мука!
Влип з обідом зять.
Вже і теща в двері стука
Треба відчинять.

Ось побачив і дружину,
Зліша сатани.
Та однаково Мартину
Не страшні вони.

Теща в кухню вже прямує:
— Що смердить, не втну?
А Мартин кричить:
Готую
Їжу кабану.
Джерело:
Вусаті діти: байки, гуморески, усмішки, жарти, епіграми літературні пародії, сатиричні рядки. — Харків : Прапор, 1974. — 207 с.