Микита Годованець

Самовпевнений Ведмідь

Ведмідь занадився на села.
    Не в гості, ні:
    Зникає в глушині
Бичок, корова, кізонька весела.
— Ой буде вам! — Їжак сказав. —
Добро колгоспне — їдло непогане,
Але колись у горлі стане, —
    Ведмідь лиш ікла показав:
— Авторитет! Начальство! Сила!
    Таких ще мати не родила,
Хто б заперечити мені посмів.
    Я завжди, що хотів,
    Те їв.
Я не поганий Вовк і не Лисиця,
Яким телиця тільки сниться... —
    Ведмідь іздавна знав своє,
Але забув, що в світі правда є:
    Якось-то уночі, коли,
Теля хапнувши, біг він до діброви,
    Путь перерізали Воли,
Взяли напасника на роги.
1965
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.