Микита Годованець

Езопові байки

Левиця і Свиня

        Левиця і Свиня
    Якось-то стали на розмову,
    Знайшли відразу спільну мову,
    Їм не завадило звання,
    Статечність і знання;
Знайшовся час і для чуток та пліток.
    Всі знають: мало дня,
Як неньки говорить почнуть про діток.
Вже сонечко пішло до небосхилу,
На обрії за темну хмару прилягло, —
Розмова не втиха, цікава, мила...
     «Левице! Гарно б як було,
Щоб по шістнадцять ви, як я, родили!
А то — одне! Лиш трудитесь дарма
    Та гаїте і час і сили!» —
        Говорить жартома
            Свиня.
Левиця й оком не моргне:
    — Ну й що ж? Одне,
    Та Левеня!

    . . . . . . . . . . . . . . . . .

Один хваливсь, що любить віршувати,
Що пише кілька віршиків щодня.
А я б йому сказав, як та Левиця-мати:
— Роди одне, та... Левеня!
Джерело:
Микита Годованець. Осел на хаті. Байки – Бібліотека «Перця», №36. – К.: «Радянська Україна», 1958