Микита Годованець

Кінь і Стригунець

Кінь Бойовий кінчив важкі походи
    І поверта в село,
Де стільки друзів і братів було.
А Стригунець, у брязкотельцях моди,
    Брикаючись, зустрів Коня.
    — Вернувсь? — пита глузливо. —
Побачать наші — то-то буде диво!
    Забула вже тебе рідня,
        Забули й друзі.
Не можеш ти ходить у плузі...
— Мовчи, дурне! — ірже Кобила,
Що в парі із Конем колись робила. —
    За нас пролив він кров,
Перед Конем ворожа гнулась сила, —
За це у нас йому повага і любов!

    Брикають наші Стригунці:
Язик — лопата, бездум на лиці,
Погірдливість і нелюбов до тих,
Хто їх несе на плечах трудових.
1963
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.