Микита Годованець

Афродіта1 і Мом2

— Ей, Моме! — І через пліт гука Сусіда. —
    Ти чув? От чудеса!
З морської піни народилась Афродіта,
    Нечувана краса!
Всі жіночки аж лопають з досади:
У дівчини ніякогісінької вади.
— Це як, без вад? — гукає Мом сердито. —
    У нас так повелось:
    Нове побачать щось,
То очі витріщать, одне аби хвалити.
    Ось я туди піду
    І сотню вад знайду! —
Того ще не було, щоб Мом та не зганьбив,
Чи похвалив кого, чи добре щось зробив.
А насміятися? А язиком плескати?
    Погане щось шукати
    Чи тінь на кого навести?..
На березі морськім у сяйві сонця-світла
Стоїть, всміхається богиня красоти,
    Мов квітонька розквітла.
Жіноча ліпота — що краще є в житті?!
    Юрба чудується,
    Юрба хвилюється,
    Юрба співає славу красоті...
    Аж Мом пригнався злоязичний,
Немов перекупка в Одесі на товчку,
    Він церемонитись незвичний, —
    Зевеса огляда дочку,
    Мов іграшку яку,
    А не красуню божу.
Як не чіплявсь, а вади
    Знайти не може.
    І на очах громади
Мом луснув із досади.

Ей, Моми, Моми наших днів!
    Вас хлібом не годуй —
    У нас шукать би вади.
    Глядіть, дурні,
Ще луснете з досади!
1962

1 Афродіта — за міфологією стародавніх греків богиня жіночої краси, що народилася з морської піни.
2 Мом — бог лихослів’я й глузування. Луснув од злості, що не міг знайти у Афродіти ніякої вади.

Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.