Павло Глазовий

Пісня про кохання

З перського гумору

У саду у падишаха
Для закоханих сердець
Дивну пісню про кохання
Уночі співав співець.
Був і недруг там поетів,
Причаївся в темноті.
А слова лились, іскрились,
Наче зорі золоті:
«Я з кохання часто плачу.
В серці ти, одна лиш ти.
Вдалині когось побачу,
Зразу думаю: це ти...
— А коли осла побачиш? —
Пролунало з темноти.
— А тоді, — співець одвітив, —
Я подумаю: це ти!
Джерело:
Павло Глазовий. Гуморески. Старі й нові: книжка для дорослих (і кілька жменьок дітям) – Вид. 3-тє. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. – 336 с.