Анатолій Гарматюк

Байки
Вовчі сльози Грабіжник Вовк Був спійманий якось, Відповідати Перед Левом довелось. — Що, грабувать?! — Лев заревів страшенно. — До білих до ведмедів відішлемо! — Невихованим був я... — Вовк аж плаче. — Не розумів, Що тав чинить не треба. Тепер клянусь, Я вже візьмусь за себе... А серце ж лев’яче у вас, А не собаче. — І наш суддя Розм’як од вовчих сліз: Мораль читав грабіжнику півдня, Наводячи для прикладу Ягня. ...Вовк на поруки Був відпущений у ліс. А згодом уночі Проходим лісом Лев. — Привіт знайомому! — Почулось з-за дерев. Один з Вовків Вклонивсь судді грайливо: — З вас по знайомству Знімем тільки гриву... Лев зрозумів Лише тепер, на жаль: Не Вовкові читать мораль!