Ода вказівному пальцеві

Ти і такий, як інші, й не такий,
Хоча в строю руки ви всі солдати, —
Приставлений до губ, ти, вказівний,
Примушуєш базіку замовкати.

А висунутий рвучко уперед
Перелякати здатний ти бандита,
Немов німий, та грізний пістолет,
Націлений у ворога сердито.

Трапляється, твій власник запальний
У тебе звичку виробля погану —
Піднять щоразу легше вказівний,
Аніж підняти виконання плану.

Бува, й з трибуни ти стирчиш дарма,
Вихоплюючись раз у раз із жмені,
А потім власник твій тебе трима
Без руху місяцями у кишені.

Хвалю ж тебе, коли ти сам-один
Не побоїшся указати сміло,
На ранги не зважаючи й на чин,
Що чорне — чорне і що біле — біле.