Напуття Лева

    В столиці лісовій
    Чи на периферії
     (Деталь неточна ця одна)
    На Зайця покладалися надії
    Як на прудкого бігуна.
    Й коли наблизились
    Міжлісові змагання,
    То без вагання
Послати Куцого рішило товариство.
    І навіть Лев
    Схвалив кандидатуру
    Особисто.
Збирався Заєць у дорогу радо,
Послухав земляків поради,
    Морквички прихопив,
    Узяв квиток.
    Аж тут Лисичка підійшла:
        — Браток,
        Затримайся на мить:
Начальство хоче ще з тобою говорить.
В конторі, зведеній із стовбурів дерев,
Прийняв Зайчиська буйногривий Лев.
    — Ну от що, молодик! —
    Почувся громогласний рик. —
    Усякі передмови к бісу.
    Тобі довірена честь лісу!
    Мою ти бачиш пащу?
Як не здобудеш перемоги, то, ледащо...
        Невдовзі
Куций був уже на старті.
    Похмурий, наче ніч,
    Бо не до жартів.
    Напружений —
    Аж дрижаки по тілу,
Аж ноги у колінах затремтіли.
І тільки вуха ще стирчали гостро.
    Коли ж стартера
    Гримнув постріл
Й суперники із місця враз зірвались,
То Куцому здалось на мить,
    Що це на нього
    Знову Лев ричить,
І серце в бідолахи... розірвалось.

    Нерідко і в людей
    Підкошуються ноги,
    Як вимагать від них
    Лиш перемоги.