На службу справно Гнат ходив, Там в основному мух ловив. І за столом йому якось Сон дивний бачить довелось. Це ж треба! Снилося йому, Що на роботі... ловить мух. — Яка нудьга... — він застогнав, Коли найбільшу упіймав. Та раптом... Що за дивина! Жіночим голосом вона Сказала: —Відпусти на волю, Бажання три твоїх вдоволю! — І Гнат, відчувши — щастя близько, Спитав: — Не брешеш? Дай розписку! — Дала розписку муха вмить, Що два бажання вдовольнить. — Чому лиш два? — Гнат не збагне. — Бо вдовольнила вже одне. — Який тупак я! — скиглить Гнат. — Розписку взяв, як бюрократ. Душа ж бо ось чого хотіла: На березі морському вілла... — І радо Гнат відчув умить: У власній віллі він сидить. Не вілла — диво мармурове! На море з неї вид чудовий, Навколо — сад, в нім — водограй. Радій красі, відпочивай! Оглянувши і віллу, й сад, Розлігся на травичці Гнат. Мугикнувши якийсь мотив, Сказав: — Зроби ще, мухо мила, Щоб я нічого не робив, А гроші щоб мені платили... — І зникли море, вілла, сад — Десь інде опинився Гнат. Огледівсь, перевівши дух: Сидить на службі, ловить мух.
