— Ось не брешіть, — кричить Параска, — Таке не прийде навіть в сон, Щоб я коли хоч раз посміла Смердючий гнати самогон. Та коли б так було насправді, В тюрмі сиділа б вже давно. А то ж у мене ще й начальство, Буває, п’є і хвалить. О!
