Поет розклав свої книжки, Мов дипломат папери вірчі, Балакав довго залюбки, А потім став читати вірші. «Будив» він душі так і сяк, Та врешті бачить: людям нудно. Поет говорить: — Як-не-як Писати вірші дуже трудно. Один слухач сидить, мов сич, Нахмурився, сердито чмише. — Що трудно, — каже, — звісна річ, А слухать нам їх ще трудніше.
