Дмитро Білоус

Я — ЗА

Скаже Харків, скаже Київ, 
скажуть Лопань і Дніпро: 
«Як новий прогресу вияв — 
пречудова річ метро». 

Хоч була, як біг я в Спілку, 
придибенція така: 
у метро, як у копилку, 
опустив я п'ятака. 

Стерта ж ця монета клята 
не добрала щось ваги: 
йду — аж автомат лещата 
защепив біля ноги. 

Недобачиш — так і влупить! 
Люди ж дивляться з боків: 
«Автомат — і то не любить 
надто стертих п'ятаків!» 

Я розсердивсь — от морока: 
не пуска мене п'ятак! 
Та коли отямивсь трохи, 
то про це подумав так: 

«От загальній би культурі 
корисніш було в сто крат, 
щоб у нас в літературі 
був подібний автомат. 

Щоб стояв, як у дозорі, 
не пускав творців таких, 
що слова в їх кожнім творі, 
наче стерті п'ятаки».
Джерело:
Веселий ярмарок. Випуск перший. Упоряд. А. Крижанівський, І. Немирович. — М. Радянський письменник, 1983г. — 319 с.