Микола Білокопитов

Затулив

На Цвях,
          що зі стіни стирчав,
Взяли й повісили Картину.
— Це неподобство! —
                         Цвях почав, —
Це за яку ж таку провину?!
— Гей, Цвяше, годі далебі, —
Озвався хтось, —
                  чого кричати?
Гордився б краще, що тобі
Шедевр довірили тримати.
— Шедевр? Ну й що?
                          Хто він такий?
Уліз по блату, очевидно...
Кому він здавсь, шедевр якийсь,
Коли за ним...
               мене не видно!
Джерело:
Тіні кімнати сміху: гуморески, іронічна поезія. — Дніпропетровськ : Промінь, 1989. — 286 с.