Вовчисько в Зайця ікла запустив.
(Таке, на жаль, подеколи буває).
Та, вгледівши людей, заголосив:
— Пусти-и!
Рятуйте!
Заєць Вовка убиває!
— Чи ти не збожеволів, не здурів? —
Хтось обізвавсь.
— Чого роззявив пащу?
Ти ж сам на нього кинувся ні за що!
Та й хто повірить завиванням диким,
Коли злодюги більшого нема.
Поглянь лишень на себе,
Недарма
В крові завжди і пазурі, і пика! —
Почувши те, Вовк випустив Зайчиська,
Ошкірився, очима люто блиска.
— Даруйте, — каже, — коли що на так:
Я вчивсь
У заокеанських розбишак!
