Вовчисько в Зайця ікла запустив. (Таке, на жаль, подеколи буває). Та, вгледівши людей, заголосив: — Пусти-и! Рятуйте! Заєць Вовка убиває! — Чи ти не збожеволів, не здурів? — Хтось обізвавсь. — Чого роззявив пащу? Ти ж сам на нього кинувся ні за що! Та й хто повірить завиванням диким, Коли злодюги більшого нема. Поглянь лишень на себе, Недарма В крові завжди і пазурі, і пика! — Почувши те, Вовк випустив Зайчиська, Ошкірився, очима люто блиска. — Даруйте, — каже, — коли що на так: Я вчивсь У заокеанських розбишак!