Микола Бережний

Байки

Периферійний Горобець

Один периферійний Горобець
Лишив гніздо на Горобчицю,
А сам швиденько, навпростець
Чкурнув аж у столицю.
За ділом Шпак туди летів —
Його покликали учиться.
Пита він Горобця в путі:
— Чого летиш, земляче, у столицю?
— Та в мене є Горобеня —
Ну, прямо вундеркінд, не пташеня!
Воно ще зовсім жовтороте,
Іще не знає й букваря,
А вже таке там витворя!
Як зацвірінькає по нотах,
Так затиха довкола ліс!
Буває, пройме аж до сліз...
Так я й рішив поклопотати:
Невже ж таланту пропадати?
Оце й мета мого турне.
— Але ж Горобеня, пробач, дурне,
Й до музики воно байдуже! —
Сказав сусіду Шпак.
— Який же ти, їй-богу, друже!
Ти ніби й не простак,
А не второпаєш ніяк.
Ти ж сам оце летиш з периферії, —
Цвірінькнув Горобець. —
Урвався й мій терпець —
Я хочу в Київ!
Без Києва не можем більше й дня
Ні я, ані дружина.
При чому ж тут Горобеня?
— Воно — причина...
Джерело:
Бережний М. М. Люди і тіні. Байки, гуморески, жарти. Мал. та оформл. В. М. Григор’єва. — К., «Молодь», 1965. — 80 с.