Власне кажучи...
В цій книжечці, шановний читачу, ти прочитаєш вірш-мініатюру «Після ревізії». Так от знай: із подібними ревізорами її автор, сиріч Борис Феоктистович Чамлай, компанії не водить. Бо працює він інспектором-ревізором у Кіровоградському обласному відділі соціального забезпечення, а це, власне кажучи, зовсім інша парафія.
Що Б. Чамлаєві, філологові за освітою, на роду було написано в ревізора перевернутися, давно, власне кажучи, помітним стало: іще вчителюючи, він пильно приглядався до життя і все грішне та негоже віршованим словом на чисту воду виводив. А надрукувавши в 1960 році одну із байок у газеті «Кіровоградська правда» , уже по-справжньому за цю справу взявся: почав постійно виступати на сторінках республіканської преси, зокрема — «Перця».
З часом його зацікавила одна проблема: «Кому сняться кислиці?». І він успішно справився із нею, що й підтвердило в 1974 році видавництво «Промінь», видавши під такою назвою збірку його гумористичних та сатиричних віршів.
А оце вже й до «Власної думки» дійшов. Як на нашу думку, то в її автора і власний голос чутно. Мовиться, звісно, про голос гуморист й сатирика, бо, власне кажучи, вперше власний голос у прямому розумінні він подав одразу ж, як тільки в с. Розкішному на Кіровоградщині на світ з’явився. Щоправда, власної думки тоді у нього ще не було — тато з мамою за нього думали. Тепер же, завдяки оцій «Власній думці» ти, читачу, маєш повнішу змогу і про Б. Чамлая-поета
власну думку скласти. І, сподіваємося, приємну.
Дм. Молякевич
Пучок баєчок
Пучок колючок