Олесь Жолдак

Ніяк себе не зупиню

(Вадим Крищенко)

Давно, шановний мій читачу,
Хотів признатися тобі;
Відколи я чорнило трачу,
А все не радий сам собі.

Бува, постою над водою
Або присяду на пеньок,
Як над моєю головою
Кишить великий рій думок.

Нюхну соснової живиці,
Сьорбну із копанки води —
Як від невтомної правиці,
Рядків лишаються сліди.

Під кленом сяду ненароком
Або приляжу в ковилі,
Й одразу лівим-правим боком
Уже римуюсь до землі.

Шкребуться роздуми, як миші,
Гуде розпухла голова.
Рука поквапно пише й пише
Які лиш трапляться слова.

Себе не можу зупинити!
Збиваю задум набакир,
А слово, розумом налите,
Само лягає на папір...

Уже й лягати зарікався,
Стулявся навіть у кулак,
І сам од себе я ховався —
Не можу стриматись ніяк.

Лише на мить заплющу очі,
Як знов либоняться мені
Цупкі епітети щоночі,
Округлі строфи уві сні.

У голові булькочуть рими,
І сниться-видиться на гріх,
Що я куплетами своїми
Частую критиків усіх...

У гості кличуть рідні луки,
Урочий шепіт бур’яну...
Держіте всі мене за руки,
Бо вірша нового утну!..
Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1983. – Вип. 5 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1987, 383 с., іл.