Олесь Жолдак

На угрівку

(Павло Мовчан)

Exegi monumentum aere perennius. Goratio1
Я ідола собі злопатив на угрівку. На белебні віків окремішньо стою. За триптихи важкі чорти у шабашівку Мордують грішну плоть мою. Плекав напотойбіч свою химерну музу, Щербатим віршаком морочив письмаків. Кому хотяще, хай шукає думоглузду В продухвині моїх рядків. Розцямрював свого округленого рота, З нічого у ніщо переливав суття, Якого я і сам, занурений в ніщоту, Ще не розглуздив до пуття. Носив півкличний знак у себе за щокою, Махтумкулї сігївкий підказував рядок. Потомку на озов полишив під стопою Смугаві прочовги думок. Блажен, хто побува зі мною в позачассі І над моїм рядком потилицю лама. Грядущі Мовчани на новім викрутасі За мною підуть мовчкома!

1 Я спорудив пам’ятник, тривкіший за крицю. (Горацій) (лат.).

Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1983. – Вип. 5 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1987, 383 с., іл.