Кріт свічку у траві знайшов, До себе в нору почурпелив. А лісом поговір пішов, Як вітерець веселий: — Прийшло прозріння до Крота... — Набридла вічна темнота... — Гей, Кроте! — погукали хором. — Ну як твоя свіча?! — Кріт з-під землі їм одвіча: — Чудесна для нори підпора! Так дехто книг купує до холери, Не для душі — для інтер’єра.