Антоніна Торлюн

Байки

Знавець живопису

Мартин
Порядкував на виставці картин.
Полотна оглядав, обмацував руками...
І раптом вздрів на одному маленьку пляму.
Він наказав:
— Це полотно негайно зняти
И ніколи більш не виставляти!
— Чому? — хтось заперечив сумовито, —
Написано ж талановито...
— Що ж, мабуть, в ньому є зерно, —
Мартин скрививсь, — та заплямоване воно. —
І набундючивсь, як Індик
(До заперечень він не звик).

. . . . . . . . . . . . . . . . .

Такий, в душі знайшовши цяточку єдину,
Готовий перекреслити людину.