Антоніна Торлюн

Пародії

Свист у п’ятах

В річках вода, як ревматизм, важуча. ...Із квасолинних кованих стручків На призьбі для внучат бабуся лущать. . . . . . . . . . . . . . . . . Любов братерська аж свистить у п’яти. . . . . . . . . . . . . . . . . Ось так, вусатий тату п’ятирічний: Часи, акселерація, життя... А очі вглиб, як опішнянський глечик... Володимир Затуливітер
В сусіда дівчина легка, струнка. І губи в неї — стиглі вишні! Моя ж важуча, ніби ревматизм, А очі — глечики з Опішні! Дівчат кохають серцем парубки, Дітей теж любить серцем мати. Всім почуття те в душу запада. Мені ж воно свистить у п’яти. Питаєте: де взявсь такий? Що ж, в тім признатись не боюся: Не в капустах мене знайшли, А вилущила із стручка бабуся. В п’ять літ я вже вусатим татом став, Не просто босоногим шкетом. Отож нічого дивного нема У тому, що я став поетом.
Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1989. – Вип. 7 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1989, – 459 с.