Іван Сварник

Байки

Розплата

Зловили вівці Вовка, скрутили ловко —
Тепер каюк!
Ні милості йому, ні адвоката.
Замало вішати подібних злодіюк.
За всі гріхи прийшла-таки розплата!
— Та як ви сміли, препогані морди,
Принизити моє наймення горде?!
Негайно розв’яжіть, дурні —
Самим же гірше буде.
За цю сваволю ще одвітите мені,
Нікчеми і паскуди!
Та я вас в порошок!
Я з вас кишок
Живцем навипускаю!
Чого похнюпилися, ну!
Я ще чекаю. —
І замовк.
— А що, як справді?.. Все-таки це Вовк,
Найде на нього злість —
Візьме і з’їсть,
Ще й будем винні.
— Звичайно, ми повинні
Хоча і з ворогом, але гуманно,
Чемно, без насильства.
Обдумаєм старанно
План рішучих дій.
Хай знає, що нема йому надій
Супроти гніву цілого суспільства.
Єдиний шлях у нього — чесний труд.
— Так, так, розв’яжемо, хай з’явиться на суд! —
І розв’язали, тільки суду не було:
Усе судійство тут же полягло.
Джерело:
Іван Сварник. Грицько на груші. – Бібліотека «Перця», №281. – К.: «Радянська Україна», 1984