Іван Сварник

Професор

або Притча про вченість

(Жарт)

Професор жив учено і стодумно.
На світ дивився з-під кошлатих брів.
Допитливо, прискіпливо й розумно.
(Чи ж бачив хто дурних професорів?!).

Отож він раз — і голосно при тім —
Таке сказав, що всі аж заніміли
(Конкретно що — того не зрозуміли,
І це ще більш сподобалось усім)...

Страшна це річ — ота висока вченість —
Йди, спробуй, осягни всю таїну.
Чудуємось, уздрівши височенність,
Лякаємось, як глянем в глибину.

А все таки, — спитаєте, напевно, —
Чим так вразив учений чоловік?
Яку ж то мудрість він тоді прорік?
Тож знайте і не мучтеся даремно.

— Який я дурень! Ох же й дурнуватий! —
Промовив сам до себе він зі зла,
Але сказав латиною слова ті —
І в цьому сила вченості була.
Джерело:
Іван Сварник. Грицько на груші. – Бібліотека «Перця», №281. – К.: «Радянська Україна», 1984