Іван Сварник

Байки

Пригода коло корита

Небачене й нечуване: в Гаврила
По-людському свиня заговорила:
— Давно хотіла я тебе спитати:
Ти що ж це робиш, клятий супостате? —
Ні страху, ані совісті — відкрито
Ти хліб святий шпурляєш у корито.
Та краще б мені з голоду умерти,
Аніж той харч замість людини жерти!
(Була, видать, свиня передова,
Як на такі одважилась слова!).
Але Гаврило далі гне своє:
— Держава хліб за безці'нь продає,
І був би я лопух із лопухів,
Щоб став боятись совісті, гріхів.
Один девіз я визнаю: — не гайся,
Як можеш, так живи і наживайся!
На те й дає держава наша рідна.
Не бійся — не збідніє, бо не бідна!.. —
І сталася ще більша дивина:
Гаврило обернувсь на кабана!
Зарохкав і захрюкав, закувікав —
Є дві свині... Не стало чоловіка!..
Джерело:
Іван Сварник. Грицько на груші. – Бібліотека «Перця», №281. – К.: «Радянська Україна», 1984