Іван Сварник

Байки

Персона нон грата *

То, бувало, зустрічала
Кожна друга хата,
Частувала, пригощала
Бригадира Гната.
В нього сіно і солома,
По дрова — підвода,
В кожній хаті — Гнат, як дома, —
Скрізь йому догода.
Чи хрестини, чи весілля.
Вмер, чи народився,
Чи справляють новосілля —
Гнат і нагодився.
Він, як треба, й поспіває
І потамадує,
А нап’ється, то й облає —
І у вус не дує...
Гнат був ласий до дурнички
Й часто вихвалявся:
— Не в одної молодички
В подушках валявся!..
І до випивки припросять,
І до закусона,
На руках мене всі носять,
Я для всіх — персона!.. —
Бригадир для всіх, як цяцька,
Тільки ж дня одного
Наче кіт йому зненацька
Перебіг дорогу:
Ні за кума, ні за свата
Гната вже не просять,
А заходить він у хату —
Чарки не підносять.
Що ж то сталось? Ну достоту
Гірше дипломата,
На якого пишуть ноту:
«Нон персона грата!»

. . . . . . . . . . . . . . .

Гей, «високий дипломате»,
Що доскочив неба,
Цю задачку розгадати
Конче тобі треба.
Не лінуйся викликати
Сам себе на раду,
Вчися людей шанувати,
Поки маєш владу.

* Персона нон грата (лат.) — особа, позбавлена дипломатичної недоторканості.

Джерело:
Іван Сварник. Грицько на груші. – Бібліотека «Перця», №281. – К.: «Радянська Україна», 1984