Іван Сварник

Добрий намір

(Народний жарт)

— Ой, рятуйте, люди добрі!
Злодієві — кару! —
Лементує молодиця
Посеред базару. —
Як то можна, щоби крали
Копійки народні?
Куди ж тая міліція
Дивиться сьогодні?
Тут у формі підступився
Лейтенантик бравий:
— Громадяночко, тихіше,
В вас мішок дірявий.
Може, випали случайно
Гроші несвідомі.
Все буває. Такі факти
Нам уже відомі!
— Що ти мелеш, чоловіче?
Як мішок?
          Та звідки?
Я грошей в мішок не клала —
Ось у мене свідки!
— В такім разі признавайтесь,
Де ви їх ховали,
Може, й паніка даремна —
Вже й такі бували!
— «Де ховали,
                  де ховали?..»
В пазуху! Куди ще?
Звідки знати,
                що за ними
Зразу аж засвище.
— Що, ви спали і не чули,
Як отак, без візи,
Той злодюга знахабнілий
За пазуху лізе?
І чому ви не кричали
Зразу, в ту хвилину?
Ми б здогнали й доказали
Всю його провину!
— Як не чула?
Коли ж гарний,
Ніжно так горнувся,
Що мені від того щастя
Світ перевернувся.
Та хіба я в ту хвилину
Думала про гроші?
Я гадала — в ледацюги
Наміри хороші...

Стережіться, молодички,
Надто, хто багатий:
Ти гадаєш, що він ангел,
А то чорт рогатий.
Ті зітхання, залицяння —
Все воно до часу.
А найкраще: маєш гроші —
Неси в ощадкасу!
Джерело:
Іван Сварник. Грицько на груші. – Бібліотека «Перця», №281. – К.: «Радянська Україна», 1984