Ще й досі макітриться...

У лікарні згорблений
Чоловік
То за груди схопиться,
То за бік:
— Доконали образи
Навісні —
Виступав на зборах я
Уві сні.
Де вночі й набралося
Стільки слів!
Про усі недоліки
Розповів.
Я огріха жодного
Не минав
І начальство критиці
Піддавав.
В порошечок винних я
Перетер.
А прокинувсь — зо страху
Ледь не вмер...
Ще й тепер макітриться
Голова,
Наче хтось зсередини
Розрива.
Серце, як незмащене,
Стукотить,
Із грудей вискакує
Кожну мить.
Ув очах затьмарився
Білий день...
Дайте мені, лікарю,
Бюлетень!