Борис Старчевський

Пародії

Воскресіння

Як помру я, скаже письменство: — Рано змовкло перо молоде. Він не ліз стрімголов у членство, А ішов до людських сердець. Він приносив джерельну воду На мистецькі свої грядки, Променисте життя народу Освітило його рядки... І тоді я із мертвих воскресну, Із труни змайструю човна... Олег Головко
Як помру я, скаже письменство: — Ой, на кого ж він нас полишив?.. Сиротливим зробив наше членство Ще й — по дірці у кожній душі. — І тоді я із мертвих воскресну! Я поставлю труну на попа — І з трибуни тієї, аж з піднебесся Мовлю: — Слухайте всі! Виступа... Тільки цитьте! — Скажу: — Спокійно! Ей ти, чуєш? Ану ж бо не вий! ...Виступа не якийсь там покійник, А — геній, геній живий! Я не з тих-бо, кого втішає Слава в царстві німім небуття, А із тих, хто за ліпше вважає Грітися в ній за життя! — І, до неба звівши правицю, Я лівицю на гроб (тьху! — на трибуну) покладу І скажу: нумо зіткніться! Я на квас усіх вас веду!
Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1989. – Вип. 7 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1989, – 459 с.