Борис Старчевський

Пародії

Поет і гроші

Прийшов — так вчасно! — гонорар. Оце деньок, неждано гречний. Тепер і дощ з пузатих хмар — Не осоружний, а доречний. Т-а-а-к. Сині — на борги. Закон! Червоні підуть за квартиру Та за розстрочку й телефон. Ці — для картоплі, масла, сиру. О! Ще й зосталось... Дмитро Іванов
Оце деньок — щодня б такий! — Прислали гонорар за вірші: Аж застрибав, мов кінь баский, — Яке це щастя — бути з грішми! Таки ж недаром день по дні Шукав-знаходив — ха — недаром! — Ті муки творчості мені Спасенним стали гонораром. Руденька. Синя. Золота. Червінчик. Четвертак. Троячка... Як лунко серце калата, Коли під ним — тугенька пачка! Є безліч радостей земних, Є безліч стимулів хороших. Та наймиліший поміж них Чудесний витвір людства — гроші! Та я не скнара: роль свою Не в тім лиш бачу — «все для себе!». Я й пародистам харч даю: Їм теж копійку свіжу треба!
Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1989. – Вип. 7 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1989, – 459 с.