— Розлучіться, мамо, з татом! — Костя ледь не плаче. Розгубилась бідна мати: — Де ти, сину, бачив, Щоби жінка мого віку, Згорблена та сива, Розлучалась з чоловіком? Гріх це й некрасиво. — Та не бійтесь, розлучайтесь Для людського ока. І до мене завітайте Десь хоч на півроку. Ради вас мені квартиру Мусять більшу дати. Як дадуть, тоді ви з миром Вернетесь до тата.