Микола Шапошник

Втопив

Прийшла Марфа до Марії:
— Що маю робити?
Чоловік мій кота злапав
І поніс топити.
Вредна бісова худоба,
Щоб мишей давити,
Так унадивсь до курчаток,
Давай їх душити.
— Перетерплю, — хваливсь Петро,
Усі лихі вісті,
А таки втоплю катюгу
У найглибшім місці.
— Чого ж журишся, —
Марія хату підмітає.
— Вже півдня, як кіт вернувся,
А Петра немає.
Джерело:
Шапошник М. Д. Усмішки козака Мамая / Післямова авт. — К.: Преса України, 1997. — 32 с.