Микола Шапошник

Пригода з грибами

У осінню теплу днину,
Як сухим листком мело,
Пішов Максим за грибами
В ліс сосновий, за село.
І так ті гриби збирати
Максим захопився,
Що помалу, непомітно,
В хащі опинився.
Лиш Максим спочити всівся
На коріння граба,
Як до нього з-за кущів
З рушницею баба.
— Далеченько, — обізвалась, —
Ти у ліс забрався.
Мабуть, ти мене, соколе,
Гвалтувать зібрався?
— Я? Та що ви? Воронь Боже! —
Встав Максим, трясеться.
— Не трусися, — каже баба, —
Все ’дно доведеться!