Микола Шапошник

На цій землі

Одруживсь козак Микола
На бравій Федорі.
То ж лиш ляжуть разом спати,
Як він і говорить:
— Ти, як земля, в мене тепла,
Як сонце ясне!
Полепече, полепече
Та враз і... засне.
Минув місяць, другий, третій,
Півроку минає,
А Микола до Федори
Одне й те співає:
— Моя добра, моя ніжна,
Солодка така.
Ти, як квітка, як яблучко,
Як земля м’яка.
І сказала йому жінка,
Подолавши страм:
— На цій землі робить треба,
Бо в оренду здам.
Джерело:
Шапошник М. Д. Усмішки козака Мамая / Післямова авт. — К.: Преса України, 1997. — 32 с.