Комірник Юхим Тягло Хваставсь при народі: — В мене син — на все село, — Робить на заводі. І скажу вам — голова... Вибрав добре діло — Сріблом бляшки покрива, Щоб не іржавіли. Прямо сріблом... Диво з див: Глянь, його немає, В розчин вкинув, струм включив — І деталь аж сяє... Дома все тепер сія... — Комірник зам’явся. — Син — то кісточка моя, Геть у батька вдався. Там в руках у нього все, Бо сказав: «Я, тату, (Якщо знову «пронесе») — Посріблю й... лопату.