Анатолій Прохоренко

Мурахи й Таргани

Жили собі без клопоту Мурахи —
Ліс берегли, трудились, як хто хтів.
Та от не вгледіли, незчулись бідолахи,
Як їх обсіла хмара Тарганів.

— Давайте-но утворим з вас бригади, —
Взялись за діло владно Таргани, —
Як то ведеться, виберемо ради,
А з рад — найвищі керівні чини.

Подбаємо, — запевнили вусаті, —
Щоб вам, Мурашкам, краще стало жить,
Научимо харчі розподіляти
І одне одного цінити та любить.

Мурашки зопалу (затуркані чи здуру?)
Повірили у щирість брехунів —
Створили керівну номенклатуру,
Обрали в раду тільки... Тарганів.

Ті й засідають. Це лишень і вміють —
Не хочуть і на себе працювать:
Вони не жнуть, як кажуть, і не сіють,
Їм би поїсти, випить та поспать.

Тож стало так Таргання «керувати»,
Що вже Мурашки падають із ніг:
Потрібно ж бо обранців годувати,
А їх в тій раді... Боже, скільки їх!..
Джерело:
Посміємось разом: Гумор та сатира. Прохоренко А.Г., Страшенно О.І., Павліха І.В., Кириленко В.К., Назарук О.В., Костенко С.І., Береза Ю.П., Беляев Г.С., Шанін Ю.В., Прудовський В.Н., Старчевський Б.Г. — К.: Рад. письменник, 1991. — 318 с.