А батечко відрікся...

(Трансформація одного вірша)

Тільки зорі,
Синь прозора.
Від краси — хоч плач!
Йдуть по вулиці,
Сміються
Вінграновський, Драч...
— Здрасте, діти!
— Здрастуй, батьку!
Та коли ж, коли
Встигли діти оперитись,
Злинуть, як орли?
(Тиміш Одудько. Вірш «Вечірній гомін»,
 львівська газета «Вільна Україна» від 25 вересня 1962 р.)

Тільки зорі.
Синь прозора.
Шлях у молоці,
Йдуть по вулиці,
Співають
Молоді
Співці.
Йдуть по вулиці
Поети,
Линуть голоси:
— Ми попалим
На планеті
Ті чужі мости!
(Тиміш Одудько. Той же вірш «Вечірній гомін»,
збірка «Заграви», Львів. Каменяр, 1968 р.)
Тільки зорі.
Синь прозора.
Ранок заяснів.
Що ж ти, батечку,
Відрікся
Від таких синів?
І покинуті поети
(В цьому винен ти!..)
Йдуть розбоєм
По планеті,
Палячи мости...