— Іде за роком рік невпинно, Вже двадцять сім тобі, дитино, А ти не став на власні ноги, Не вибрав ще в житті дороги! Невже висітимеш, Семене, Усе життя на шиї в мене?! — Ой тату! — скрикнуло «дитя», — Ну скільки там твого життя!
