Андрій Крижанівський

Сміх і сльози

— Мій лірику сумний!
Скажи мені,
Невже печаль з тобою
День при дні?
— О ні! О ні!
Коли побачу,
Що вірш мій перейшов
В сльозу гарячу
Поміж людських повік
І тихий сум
Наповнює джерела
Майських дум,
Тоді всміхаюсь я,
Тоді не плачу...
А ти, сатирику,
А ти, козаче?
Смієшся повсякчас?
— Авжеж! Одначе,
Бува, сміюсь,
А краєм ока бачу,
Як тихий сум
Всю залу огорта,
В очах страждання,
Зціплені вуста...
Все, як у тебе...
І тоді я плачу!