Віталій Гунько

Семен на курорті

— Ой, їй-богу, вмру, Олено, —	
Мовить Семен жінці, —
Лікар каже, що у мене
Камінь у печінці.

Тож часу тепер не гаймо,
Раз я дуже хворий,
Продавай свиню негайно,
Їду в санаторій.

А як — ні, в такому разі
Вмру я ще весною.
Тож пускай мене на грязі,
Щоб не буть вдовою.

Продала свиню Олена,
Щоб позбутись горя.
І повіз літак Семена
На курорт до моря.

Проминає день, десятий,
Лист прийшов дружині:
«Щоб вдовою не була ти,
Щось продай із скрині.

Присилай півтори сотні,
Справи не чекають —
Процедури всі курортні
Гроші вимагають».

Не збрехав Семен дружині,
Вже така натура.
Даму обійма в ліщині —
Перша процедура.

У кіно топтав стежину,
З ним ота ж подруга.
Ні, не обманув дружину —
Процедура друга.

На концерти, на театри,
На вино й так далі...
Процедур було багато
У Семена й кралі.

І Олені терміново
В телеграмі пише:
«Не чекай мене додому —
Є у мене інша».

Та не довго розважався
Кавалер невдалий, —
Утекла від нього дама,
Як грошей не стало.

Він її убити ладен,
Так спіймай, Семене!
І прийшлось білета брати,
Їхать до Олени.

А вона завзята в нього,
Зустрічала дрюком.
І хоч мав він довгі ноги,
Та попався в руки.

Так тягала за волосся,
Що, якби не люди,
Цей раз точно б довелося
Їй вдовою бути.
Джерело:
Ясні усмішки: збірник гумору і сатири. — Харків: Прапор, 1970. — 86 с.