Володимир Грабоус

Байки

Пір’їна і Жолудь

— Ха-ха! — Пір’їна вгору підлетіла,
І вітер аж до хмар її підніс.
Летить вона і бачить ліс,
У нім на дубі Жолудя уздріла.
— Поглянь, — йому гукає, —
Тут простір — не оглянуть оком.
А ти впадеш на землю одиноким,
Не бачити тобі ясного світу!
— Тебе, Пір’їно, сила вітру
Несе, а стихне — упадеш.
І десь безслідно зогниєш.
На землю я впаду із висоти,
Щоб дубом молодим у небо прорости!